Мій перший WSOP: Ерік Сайдел про хедз-ап із Джонні Ченом в 1988 році

Ерік Сайдел

Один найсильніших і щільних складів в кеш-грі збирався аж ніяк не в казино Лас-Вегасу або Атлантик-сіті, а в підвалі багатоповерхового будинку на Іст-Сайді в Нью-Йорку. За п'ятдесят років своєї роботи підпільне казино Mayfair Club, здобуло легендарний статус серед гравців у бридж, нарди і покер. Серед завсідників клубу були кілька володарів численних браслетів Світової серії (нагороди, престиж якої на той час був значно нижче), в тому числі Ден Харрінгтон, Джей Хеймовіц, Міккі Еплман, Стів Золотов і Говард Ледерер.

В 1987 році група гравців, що починали кар'єру в Mayfair Club, вирушила на захід, щоб випробувати свої сили проти знаменитих техаських професіоналів Дойла Брансона, Паггі Пірсона, Джонні Мосса і Ті Джея Клутьє, які поряд з кращими гравцями зі всього світу щоліта приїжджали на WSOP. Того року «пташенята гнізда» Mayfair Club блискуче виступили в головному турнірі Світової серії, делегувавши у фінальну дюжину чотирьох. Хеймовіц фінішував 11-м, Еплман 9-м, тоді як Ден Харрінгтон завершив боротьбу на своєму першому з рекордних чотирьох фінальних столів мейну Світової серії на 6-му місці, а Ледерер став 5-м. Хоча чемпіонські лаври і перший приз дісталися молодому та нестримному Джонні Чену, нью-йоркський клуб заявив про себе на повний голос.

Коли колеги та суперники одного з найобдарованіших гравців Mayfair Club 27-річного Еріка Сайдела повернулися додому, він одразу взяв на замітку їх успіх у боротьбі з кращими гравцями світу. До того часу Ерік грав в покер лише кілька років, залишивши кар'єру успішного гравця в нарди. Наступного року Сайдел приєднався до своїх товаришів в їх кидку на захід. Його дебют у великих турнірах припав на головний турнір WSOP 1988 року. І знову посланці Нью-Йорку показали себе з найкращої сторони, але цього разу естафетну паличку підхопив Сайдел. Випередивши 165 суперників, він вийшов у хедз-ап, де зустрівся ні з ким іншим, як з чинним чемпіоном Ченом. Фортуна того вечора була на боці «Східного експреса», який виграв другий головний турнір Світової серії поспіль й увійшов в історію, як кращий гравець свого покоління. Для Сайдела його друге місце стало лише початком блискучої кар'єри.

Ми зустрілися з Еріком Сайделом під час World Series of Poker цього року і поговорили з ним про його першу поїздку на Світову серію та доленосний хедз-ап з Джонні Ченом.

Мій перший WSOP: Ерік Сайдел про хедз-ап із Джонні... 101
Ерік Сайдел


PokerNews: Ерік, цього року виповнюється 10 років з моменту переїзду Світової серії в Rio. Нам дуже цікаво почути про ту минулу епоху, коли лише пара сотень людей збиралися в Binion's Horseshoe, щоб поборотися в головному турнірі WSOP. Не могли б ви розповісти про ваш дебют на Світовій серії?

Ерік Сайдел: Я грав у Нью-Йорку, і безпосередньо перед Світовою серією в мене трапилася дуже вдала смуга. Кілька гравців мені сказали: «Тобі треба поїхати на WSOP». Я прислухався до їхніх порад, поїхав на Світову серію й зіграв купу сателітів. Мені здається, я зіграв їх дев'ять штук, і все мимо. Як результат, я втратив упевненість в собі і продав дуже багато часток у головному турнірі без коефіцієнта. Ще й одному просто подарував два відсотки.

Що ж до головного турніру, то перед його початком я не знав, чого чекати. Але швидко втягнувся і подумав:«Попереду ще багато роботи, але, схоже, я починаю розуміти, що до чого». Я відчув, що за рівнем майстерності опоненти мене не перевершують. Мої хвилювання відпали самі собою, та я став отримувати величезне задоволення від гри.

Це був цікавий, веселий час. Тоді я не особливо знав гравців. Знав Чіпа Риза і Стю Ангара, які крім того, що були чудовими покеристами, також як і я, грали в нарди. З цієї ж причини я був знайомий з Паггі Пирсоном. Це був дуже маленький, тісний світ. На другий-третій рік ви знали всіх. Якщо ви бачили за своїм столом незнайоме обличчя, можна було бути впевненим, що це недосвідчений любитель. Тепер все інакше. Зараз, якщо ви когось не знаєте, він може бути найсильнішим гравцем Скандинавії або якої-небудь європейської країни.

PokerNews: Ви згадали про незвичайно вдалу смугу безпосередньо перед Світовою серією. Це сталося в клубі Mayfair?

Так, це була гра в Mayfair. Два тижні перед Світовою серією стали на той момент кращими в моїй кар'єрі. Здається, я виграв щось на зразок $72,000 - тоді це були шалені гроші. Все відбулося так швидко, що я навіть трохи розгубився. Тоді я не відчував себе дуже сильним гравцем, тільки намацував свій шлях у покері, а в моїй грі було багато прогалин.

PokerNews: Чимало знаменитих гравців, легенд покеру, починали свій шлях у клубі Mayfair. Чи їздив хтось із ваших друзів на Світову серію до вас і якщо так, то чи надихнув вас їх приклад, чи став він для вас стимулом?

За рік до мого дебюту Говард Ледерер і Ден Харрінгтон вийшли на фінальний стіл головного турніру WSOP. Джей Хеймовіц також пройшов далеко, а в його активі було шість браслетів. Він був фантастичним гравцем. Стів Золотов теж грав на WSOP до мене. До речі, він став одним з моїх бекерів і одним з тих, хто порадив мені поїхати на Світову серію. Загалом нас було багато. Трохи не забув згадати Міккі Еплмана, який виграв здається чотири турніри.

PokerNews: Виходячи з інших інтерв'ю з учасниками тих подій, здається, що браслет сам по собі був не так вже важливий в порівнянні з виграної сумою.

Абсолютно вірно. Забавно, але так і було. Браслет тоді був просто якимось предметом, сувеніром, який ви одержуєте на додачу до титулу. Тобто не було відчуття, що їх треба збирати, зберігати. На той час браслет для мене майже нічого не значив. Тільки після того, як я виграв парочку, подумав:«А що, непогано». Але ви абсолютно праві, спочатку значення й важливість браслетів були невеликі. Звичайно, отримати його було непогано, все ж браслет золотий. Але цим все і обмежувалося. З тим же успіхом можна було отримати наручний годинник.

PokerNews: Чи пробували ви свої сили в турнірах, граючи в Нью-Йорку, або в основному це була кеш-гра?

В основному кеш. Здається зрідка влаштовували турніри, але я точно не пам'ятаю. Начебто, я зіграв пару турнірів в Mayfair. В Нью-Йорку проводився щомісячний турнір в іншому клубі. Стів Золотов там здорово виступав. Пам'ятаю, його успіх справив на мене велике враження. Мені здається, він два рази став "Гравцем року" в цій нью-йоркській серії. Відмінними турнірними гравцями були Нулі Франциско і Соні Мендоза. Перший з них виграв турнір WPT.

Мій перший WSOP: Ерік Сайдел про хедз-ап із Джонні... 102
Джонні Чен


PokerNews: Коли ви в перший раз з'явилися в Binion's Horseshoe, які цілі ставили перед собою? Зіграти в плюс або, може бути, замислювалися про титул чемпіона світу?

Ні, таких думок у мене не було. Навіть зараз я, за великим рахунком, дію за принципом «гратимемо, а там подивимося». Ну і, звичайно, сподіваюся, що все буде добре (сміється). Але я ніколи не націлювався на виграш браслета. Виграш кожного з них був для мене сюрпризом.

PokerNews: По мірі просування до фінального столу й хедз-апу, чи не тиснула на вас думка про близькість титулу чемпіона світу з безлімтного холдему?

Здається, я вийшов на фінальний стіл з найкоротшим стеком. Компанія там підібралася солідна: Ті Джей Клутьє, Умберто Бренес, Рон Грехем (він зайняв третє місце) і, зрозуміло, Джонні Чен. В жодному з моментів турніру мене не відвідувала думка про те, що я виграю турнір. Швидше я думав: «Гаразд, ще трохи тут побовтаюсь, і подивимося, що буде далі». Для мене друге місце стало величезним сюрпризом.

PokerNews: Після того, як Грехем завершив турнір на третьому місці, ви залишилися один на один з Джонні Ченом. На вас якось вплинув його статус діючого чемпіона світу, чи це був просто черговий суперник?

Перед тим, як я відправився в Лас-Вегас, мій друг Пол Магріель сказав, що Джонні Чен - найкращий у світі гравець в безлімітний холдем. Я розумів, хто мені протистоїть, знав його репутацію. Для мене це був якийсь сюрреалістичний досвід, оскільки я вважав, що якийсь випадковий хлопець з Нью-Йорка бореться з кращим гравцем світу. Для мене це була абсолютно нова ситуація. В такій ситуації дуже важко ясно мислити. Я до цього ніколи не грав хедз-ап. Загалом, в моєму становищі я міг зіграти набагато краще, так от лихо - не знав як(сміється).

PokerNews: Справжні шанувальники покеру добре пам'ятають фінальну роздачу цього хедз-апу, увічнену на великому екрані у фільмі "Шулери"(Rounders). Ви пам'ятаєте, як протікала боротьба до цього?

Знаєте, я пам'ятаю не дуже багато. Пам'ятаю, на самому початку він пішов олл-ін зі стріт-дро та стріт закрився. Втім, у нього були й інші аути. Ще хтось потім мені розповів, що в мене були вісімки проти шісток або сімок, і він зловив один з аутів. Навіть не знаю, чи правда це, передаю, що мені розповіли пару днів тому. До речі, це зайвий раз доводить, яка в мене неважлива пам'ять, раз я не пам'ятаю навіть такі речі. Загалом, майже всі деталі стерлися з моєї пам'яті, але от це відчуття боротьби в хедз-апі головного турніру Світової серії я пам'ятаю дуже жваво.

PokerNews: Повертаючись до фінальної роздачі, ви сказали, що відчували себе новачком, а Чен був чинним чемпіоном, великим майстром. По телебаченню, а потім і у фільмі, все було представлено так, ніби Чен заманив вас в хитромудру пастку. Насправді, він зловив стріт з флопа, а ви - старший збіг. В хедз-апі в такій ситуації суперники, як правило, йдуть до кінця. Озираючись назад з висоти свого чвертьвікового досвіду, могли б зіграти ту роздачу інакше?

Не знаю. Цікаво, що на наступного року, коли я стояв у черзі, щоб зареєструватися в головному турнірі, до мене підійшов Паггі Пірсон і сказав: «Синку, я дивився як ти зіграв в тій роздачі. Це була найгірша гра, яку я бачив у своєму житті!»(Сміється). Що ж стосується фільму, по-перше, творці мають право на художнє перебільшення, все таки це кіно, а по-друге, я не впевнений, що вони так вже перебільшили. Як би там не було, він мене переграв, до того ж по всіх статтях. Так, в останній роздачі він заманив мене в пастку, так що особливого художнього вимислу в фільмі не було.

PokerNews: В історії покеру ваші з Джонні імена будуть навіки і нерозривно пов'язані. Чи підтримуєте ви з ним стосунки зараз?

Останнім часом він грає набагато рідше. Ми не проводили разом вільний час. Здається, один раз обідали або вечеряли. В нас хороші, сердечні стосунки, але кожен пішов по життю своєю дорогою.

Мій перший WSOP: Ерік Сайдел про хедз-ап із Джонні... 103
Ерік Сайдел


PokerNews: Після повернення до Нью-Йорку, до свого рідного клубу Mayfair у вас напевно було кілька днів, щоб оцінити отриманий досвід, образно кажучи, «пройти декомпресію». Що ви відчували? Почуття гордості за власне досягнення або навпаки, розчарування, від того, що підібравшись так близько до чемпіонського звання, все ж не змогли його виграти?

Пам'ятаю, що не відразу отямився. На це потрібна пара днів. Звичайно, я хотів виграти чемпіонат світу, але з іншого боку, я розумів масштаб турніру й усвідомлював, що я - молодий хлопець, який нещодавно почав грати. Досвіду в мене практично не було, та цей результат надав мені величезну впевненість у собі. По суті, він став початком моєї кар'єри.

Озираючись назад, я не відчуваю жодних негативних емоцій від того, що не виграв цей турнір, що б там не говорили. Це завжди буде для мене одним із найприємніших і радісних спогадів, хоча б тому, що я тоді виграв величезні, за моїми мірками, гроші. Повторюся, після цього турніру я дійсно повірив у себе, відчув, що дійсно можу грати на цьому рівні. Кілька місяців потому (зауважу, що в той час великих турнірів було зовсім небагато) я поїхав на великий турнір з бай-іном $2,000 в Bicycle Club. В хедз-апі я здолав Філа Хельмута. Це був великий успіх. Продовж двох місяців у мене трапилися два великих кеша, і це назавжди змінило моє життя.

Для мене це було особливо важливо, оскільки ось-ось у нас повинна була народитися дочка. Мене постійно турбувала думка: «Як я буду платити за її навчання?». Я все ж був професійним гравцем, а грошей в цьому бізнесі в ті часи було не так багато. Одним словом, ця серія хороших результатів мала для мене величезне значення. В мене з'явився пристойний банкролл, і я міг вже не турбуватися за майбутнє дитини.

PokerNews: Чи передбачали ви в ті дні й пізніше, що ваша улюблена гра перетвориться на грандіозний спектакль, який транслюватиметься по телебаченню, в якого будуть численні спонсори тощо?

Навіть не пам'ятаю, наскільки далеко я намагався зазирнути. Мені здається, ніхто не міг передбачити навіть у найсміливіших фантазіях, на що перетворитися покер в наші дні. Ніхто не міг уявити, що в головному турнірі Світової серії буде грати сім-вісім тисяч осіб. Якби я це знав, то куди більше намагався б виграти звання чемпіона світу, коли в мене була така можливість (сміється). Забавно, що зараз планувати виграш звання чемпіона світу означає займатися самообманом. Я розумію, що цього добра в нашому покерному світі вистачає, але в наші дні відносно до цього турніру треба бути реалістом.

***

Двадцять шість років потому, як Ерік Сайдел з першої спроби зупинився в кроці від звання чемпіона світу, він може вважати виграш цього титулу недосяжною метою, однак йому підкорилося чимало покерних вершин. За свою блискучу кар'єру Сайдел виграв вісім браслетів Світової серії і входить в елітну групу гравців-переслідувачів Філа Хельмута, гравця, якому за іронією долі, за рік вдалося зробити те, що не здужав Ерік - скинути з трону Джонні Чена в головному турнірі Світової серії 1989 року.

На даний момент Ерік Сайдел займає шосте місце за кількістю виграних браслетів Світової серії. Виграш ще одного трофея дозволить йому зрівнятися з Джонні Моссом і Філом Айві. Якщо Еріку підкоряться ще два браслета, він наздожене Чена і Брансона, а Філ Хельмут стане його єдиним суперником. Для людини, яка, скільки себе пам'ятає, грає в покер, щоб оплачувати рахунки, ювелірні прикраси ніколи не були пріоритетом №1. Сума призових, виграних Сайделом за кар'єру, тому свідчення - $20,415,596. У списку гравців, які більше за всіх виграли за кар'єру в турнірах, Сайдел займає четверте місце, що зайвий раз підтверджує його статус одного з найбільших гравців в історії покеру.

More Stories

Схожі турніри

Схожі гравці

Що ви думаєте